Мистецтво та культура
Як Вокер Еванс створював свої портрети в метро?
Захоплююча камера дозволяє фотографувати Нью-Йоркські полонини в негарячих моментах, підняти питання про портретуру канд.
У ролях, виготовлених в кінці 1930-х років і на початку 1940-х років. Щоб не привертати увагу, він приховував камеру під шубою і експлуатував його кабельним релізом. Отримані фотографії є портретами, але ситці не позували за об'єктив.
Технічна настройка для роботи на кандах
Мома запис об'єкта описує, як Evans закочував хром камери, захопивши його верховиком і побігти вивільненим кабелем. Він також використовується в інших вуличних фотографіях. Ці варіанти, зроблені на кандах, можливо, але вони також ускладнюють звичайні очікування, що портретний предмет знає, коли вони фотографуються.
Що зберігає каркас
Портрети Евансів демонструють полонини, що поглинаються у приватних думках, під час поділу громадського транспорту. У своїй звичайної постави є частиною ефекту образу, але фотографії залишаються ретельно зроблені об'єкти, відібрані з більшого тіла впливу. «Увімкнути» описує поведінку sitters, а не відсутність рішень фотографа.
Порівняти з портретом кабіни
Стенд оголошує свою камеру і просить сидця, щоб зіткнутися з нею; метод Евансу знімається, що видиме запрошення. Порівняти їх корисно для обговорення згоди, усвідомлення та виконання у портретуванні. Настроювання відрізняються різко, а субходовий проект не повинен бути представлений ранньою практикою фотозавантаження.
Джерела й матеріали для подальшого читання
Джерела конкретних фактів і описів продуктів вище. Наші докладні приклади, інтерпретації та практичні поради — авторські редакційні рекомендації.
- Walker Evans, Subway Portrait — MoMAMuseum or library collection record